Пенсія по інвалідності в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

"Окремі категорії громадян України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі 

повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними"

(стаття 46 Конституції України).

  В житті кожного із нас можуть настати обставини, які безпосередньо відображаються на стані здоров'я, призводять до втрати працездатності та як наслідок - втрати заробітку як основного джерела до існування. У зв'язку з тим, що такі обставини не завжди залежать від волі людини, держава покладає на себе частку відповідальності за їх настання.

 Виплати, які призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

 Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).

 Вказаним Законом передбачено, що система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

 Першим рівнем цієї системи є солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

 Внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування сплачуються всіма працюючими громадянами України та їх роботодавцями, а тому й розмір пенсій залежить від розміру заробітної плати та страхового стажу.

 Пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) в солідарній системі призначається за рахунок коштів Пенсійного фонду.

 В разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсія по інвалідності призначається за наявності страхового стажу, необхідного для її призначення.

 При цьому варто зазначити, що пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

 Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Механізм встановлення груп інвалідності регулюється Інструкцією про встановлення інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за № 1295/20033.

 Відповідно до вказаної Інструкції огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.

 Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

 Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи.

 Щодо страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності, слід зазначити, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

 для інвалідів I групи:

 до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

 від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

 від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

 від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

 від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

 від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

 від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

 від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

 від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

 від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

 для інвалідів II та III груп:

 до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

 від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

 від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

 від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

 від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

 від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

 від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

 від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

 від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

 від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

 від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

 від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

 від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

 від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

 Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу не менше 15 років.

 Щодо пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, слід зазначити, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

 Разом з цим, у разі якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу. Що стосується розміру пенсії по інвалідності, слід зазначити, що на сьогодні пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком;

 інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком;

 інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком.

 Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону, за наявності такого страхового стажу:

 у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

 у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

 у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

 у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

 у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

 у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

 Варто зазначити про те, що непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно положень Закону, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу.

 До того ж мінімальний розмір пенсії за віком за наявності вказаного страхового стажу у чоловіків та жінок встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

 Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" прожитковий мінімум на 2013 рік для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць затверджений у розмірі: з 1 січня - 894 гривні, з 1 грудня - 949 гривень.

 Стосовно періоду, на який призначається пенсія по інвалідності, та порядку її виплати слід зазначити, що такий вид пенсії призначається на весь строк встановлення інвалідності або довічно.

Довічно пенсії по інвалідності призначаються інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого положеннями цього Закону.

 Повторний огляд таких інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

 У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. При цьому, у разі якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою, пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. Положенням про медико-соціальну експертизу передбачено, що повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

 Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку.

 Разом з тим, є непоодинокі випадки, коли особа не з'являється в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк.

 В таких випадках виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний огляд.

 Законодавством передбачено і такий випадок, коли строк повторного огляду медико-соціальної експертизи пропущено інвалідом з поважних причин. В цьому випадку, а також у разі визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом.

 При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

 Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років.

 Якщо ж минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.

 Органи медико-соціальної експертизи, які діють відповідно до положення про нього, зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на зазначений огляд.